Яна Козіброда (Злотко): За кожним успішним чоловіком стоїть мудра жінка!
Яна Козіброда (Злотко) — струнка, красива жінка, матір, бджілка-трудівниця, муза та дружина знаного в Італії та за її межами українського піцайоли Андрія Злотка.
Переможець Чемпіонату світу 2018 з приготування піци та різних видів традиційної закуски, засновник мережі піцерій «Mastro Pizza» в Києві та Римі, батько двох синів та люблячий чоловік.
У 17 років він переїздить до Італії та знайомиться з мистецтвом випікання піци, починає працювати в одного з кращих майстрів – Лауро Перно, та сам кожного дня вдосконалює майстерність й відточує навички.
Уже незабаром перемоги у конкурсах та національних чемпіонатах, «народження» сімейного бізнесу та визнання, як кращого з кращих у своїй справі. Андрій стає гордістю не лише для своєї сім'ї, але й усієї української громади Риму!
Сьогодні у суспільстві часто піднімається питання про роль жінки в успіху чоловіка. Наскільки великим є її вплив? Чому одні чоловіки ставлять цілі і рухаються вперед, а іншим це не цікаво? Жінці легко підтримувати успішного та реалізованого, але як мотивувати звичайного і середньостатистичного чоловіка?
Зі слів нашої сьогоднішньої героїні, відповідь проста – любов, підтримка і взаємоповага!
Як цій парі вдалося будувати бізнес і сім'ю водночас, та як вижити в карантині дізнавалась Світлана Олексійчук!
Яно, доброго дня! Готуючись до інтерв'ю, переглядала відеоматеріали про вашу кулінарну родину. Перше питання, яке виникло - Як? Як ви так гарно виглядаєте при тому, що завжди знаходитесь серед такої кількості смачної їжі?
Дякую, за комплімент. Моя формула дуже проста – я багато рухаюся.
В нас взагалі активний спосіб життя. Всіх нагодувати, з дітьми уроки зробити, а ще щоб гарно виглядати – запишіть дітей на всі гуртки які можна і бажано щоб у суботу теж. Насправді, я ще три рази в тиждень займаюся спортом, раніше встигала ще й в спортзал ходити, а потім бігти на роботу. Зараз, напевне, вже більше як рік, не можу собі це дозволити, але вдома заняття продовжую. Для мене спорт – це заряд енергії й позитиву. Якщо я не позаймаюся – то зла і мене краще не чіпати. Завдяки спорту можна забезпечити собі гарну поставу і рівну спинку. На дієтах ніколи не сиджу, всі мої близькі та знайомі це знають. Можу їсти все – повторюсь, головне багато рухатись.
Хто частіше готує вдома?
Вдома завжди готую я, бо вважаю, що це роль мами, але бувають виключення. В нас є три свята в рік, коли для мене готують мої хлопці. Це День матері, моє День народження і 8 березня. А так, всі хатні обов’язки беру на себе. Вважаю, що чоловік так багато готує на роботі, що вдома йому треба просто відпочити.
Чи важко поєднувати в собі таку кількість ролей? Ви ж і бізнес-партнер, дружина, мама, донька, і просто красива жінка.
Чесно кажучи, раніше, коли я жила в такому ритмі, то мені не було важко, я дуже звикла встигати всюди.
Зараз, ми на карантині, оце важко! Мама завжди запитувала мене як ми живемо в такому шаленому темпі? Я дивувалась її питанню, бо для мене це нормально, ми навіть вихідними ще встигали кудись їхати. Я така людина, коли є плани, робота, зайнятість, то тоді відчуваю смак життя. З дитинства дуже жвава, люблю життя в русі. Не можу просто сидіти вдома і чекати поки чоловік з роботи прийде.
Читачі нашого видання і в Україні, і в Італії, вже достатньо багато чули про талан вашого чоловіка та справу життя «Mastro Pizza». Як ви, як дружина, що завжди була поруч, бачили його професійний ріст та не легкий шлях до успіху?
Бути дружиною – це теж як професія, нелегка професія. Ми багато чого разом пережили, було чимало важких моментів, та й зараз не завжди легко.
Андрій приїхав до Італії у сімнадцятилітньому віці. Коли його однолітки думали про розваги, в кращому випадку – університет, Андрій змушений був працювати, щоб заробити гроші.
Навряд чи він в той час думав, що його життя буде пов’язане з випіканням піци та кухнею, хоча любив цю справу ще з дитинства.
У чоловіків не великий вибір праці в Італії – або будівництво та ремонти, або навчання і зусилля здобути чогось кращого. Андрій обрав другий шлях – важчий та все ж результативний.
Мій чоловік, неодноразово зізнавався, що доводилось працювати і на менш престижних роботах: мив підлогу, посуд, нарізав овочі.
Усі випробування лише стимулювали його навчатись та прагнути більшого.
Нам довелось пройти першу невдалу спробу розпочати власну справу, аварію, період вивчення податкової справи та особливостей ведення бізнесу в Італії, і, звісно, й багато інших проблем, які не рідко відбивались і на наших особистих стосунках.
Можу сказати, що надважливо, коли є любов, підтримка і взаємоповага, тоді можна й гори звернути. Що ми в буквальному сенсі і робили!
Ми щасливі, бо в нас все це є: досвід, здобутки, успіхи. Наш життєвий принцип – вміти слухати, прислухатись до порад, розмовляти, озвучувати всі проблеми, а ще головне – коли є ідея, підтримувати її.
Є така думка, що за кожним успішним чоловіком стоїть жінка. Як ви надихаєте свого чоловіка, чим допомагаєте йому?
В нас гармонія, бо я часто «піддаю жару» Андрію, але і він не дає мені можливості розслабитись, коли опускаються руки. Інколи він жаліється, що я його «довбу» занадто, але я ж знаю, що він може, тому стимулюю його. Так само й він для мене найкраща мотивація. Якщо є повага, любов і розуміння, то успішний шлях вперед забезпечений!
Чи є у вас сімейні правила, маленькі традиції?
Розпочнемо з правил, вони в нас є. Субота і неділя, святкові дні – виключно сімейні. Всі вихідні ми проводимо разом, по своїх справах ніхто не ходить. В нас сімейні сніданки, обіди і вечері, подорожі - гарний час щоб провести разом. Щодо традицій, то це святкування Днів народжень.
З самого раночку всі встають вітати іменинника – з тортом, квітами, кульками та піснею, цим задають настрій на весь день. Таким чином ми проявляємо увагу, любові і повагу до члена родини. Ну, і, звичайно, релігійні свята, такі як Пасха, Різдво, ми відзначаємо в родинному колі, стараючись більше часу проводити разом.
У вас двоє неймовірних і дуже активних синів, які навчаються в Італії. Які плюси італійської системи навчання ви бачите, і чи до порівняння вона з тою, що в Україні.
Система навчання дуже відрізняється від української. Я можу назвати багато плюсів італійської освіти. Пригадую, коли вчилась я, а вчилась я в простій українській школі, то часто спостерігала ситуації, де дітей за неуспіх в тому чи іншому предметі, чи за якусь помилку називали дурнем і казали, щоб слухали розумніших.
В Італії такого немає. Тут підтримують дітей. Якщо в дитини виникає нерозуміння чогось, чи наприклад, повільніше пише, то йому допоможуть, приділять більше часу. Так дитина легше долає складнощі та вірить в свої сили, розкривається, росте.
З мого досвіду, коли вчила англійську в школі, то мені сказали, що в мене нічого не вийде і знати її не буду. Це мені закарбувалося на роки. Зараз знову роблю спроби вчити цю мову вдома сама, тепер своїм рівнем все більше задоволена. Мабуть, вдалось подолати бар’єр, але скільки часу це забрало!? Саме тому для мене важливо, щоб в моїх дітей вірили не тільки ми – батьки, а й вчителі та наставники.
Ви часто буваєте в Україні? Який ваш улюблений ресторан там?
Майже рік не були, раніше частіше навідувались. Улюблених ресторанів не маємо. Єдине, коли повертаємось в Італію чи їдемо в Україну, традиційно заходимо в одну маленьку колибу на Закарпатті, там дуже смачно готують наші українські страви.
А в Італії?
В Італії теж улюбленого ресторану не маю, мені всюди смакує, ходимо на рибу або на суші. Знаєте, помітила, що все, що приготоване вдома з любов’ю, розділене з родиною за спільним столом – смакує значно краще, ніж в ресторані.
Як на вас вплинув карантин? Що порадите тим, хто відверто втомився від цієї ситуації?
Чесно кажучи, карантин вплинув на мене позитивно. Він дав нам час переусвідомити себе, переоцінити вчинки. Я зрозуміла, як мало часу ми проводили з дітьми. Ми гнались за бізнесом, а наші діти тим часом дуже виросли. Треба більше насолоджуватись сімейними цінностями. Разом читати, займатися спортом, вивчати англійську. Для мне це ще й час для саморозвитку. Головне – мати бажання, вдома для мене час пролітає дуже швидко. Ми вчимося готуємо, стали більше гратися разом. А ще, це момент налагодити стосунки з чоловіком. Обговорити все те, на що раніше не вистачало часу, озвучити всі думки вголос, поговорити про почуття. Цей карантин має зблизити кожну сім'ю, це наче шанс змінитися в кращий бік.