Як прощаються з померлими від коронавірусу в Італії
Італія ледь встигає ховати жертв коронавірусу. Коли помирає близька людина, належно попрощатися з нею - єдиний вихід. Але коронавірус вкрав у італійців навіть цю можливість, посилюючи горе неможливістю бути поруч.
«Пандемія вбиває двічі, - каже Андреа Черато, співробітник компанії ритуальних послуг в Мілані. - Спочатку вона змушує вмирати в ізоляції, далеко від близьких, а потім не дає можливості поховати близьких належним чином. Сім'ї вбиті горем і не можуть змиритися зі станом речей».
Багато жертв Covid-19 вмирають в ізольованих лікарняних боксах, куди не пускають ні рідних, ні друзів. Візити туди заборонені через високу ймовірність зараження. Медики кажуть, що вірус не передається після смерті хворого, але він ще кілька годин може залишатися на його одязі. Тому тіла відразу герметично упаковують.
«Стільки сімей просять нас дозволити їм поглянути на померлого в останній раз. Але це заборонено», - говорить МассімоМанкастроппа, трунар зКремони, міста в Ломбардії.
Переодягнути покійного в його улюблений або новий ошатний одяг, як заведено, неможливо. Всіх ховають в однакових, безликих лікарняних робах. Але Манкастроппа робить все, що в його силах.
«Ми кладемо одяг, який передає нам сім'я, поверх тіла-як ніби вони в нього одягнені,—говорить трунар,—Їм залишається тільки довіряти нам».
У нинішній безпрецедентній ситуації функції родичів, друзів і священника несподівано лягли на трунарів, тому що близькі людини в момент його смерті, як правило, самі знаходяться на карантині.
«Ми беремо на себе всю відповідальність за покійних. Ми відправляємо сім'ям фотографії труни, в якому буде похований їх близький, самі забираємо тіло з лікарні і ховаємо або кремуємо його. Їм нічого іншого не залишається, як довіритися нам», —говорить Андреа Черато з Мілана.
Найважче для нього—це нездатність полегшити страждання сім’ям померлих. Андреа Черато займається ритуальними послугами 30 років, продовжуючи справу свого батька. Він вірить, що самі незначні моменти можуть полегшити стан рідних у скорботі:
«Доторкнутися до щоки коханої людини в останній раз, потримати його за руку, побачити, що в останню дорогу він йде гідно — вкрай важливо. Неможливість це здійснити завдає серйозну психологічну травму».
У розпал епідемії трунарям доводиться відчувати натиск родичів. Через закриті двері їм намагаються передати написані від руки записки, сімейні реліквії, малюнки і вірші з проханням покласти все це в труну покійному. Але зараз це неможливо. Поховання сторонніх предметів тимчасово заборонено.
Якщо людина померла вдома, трунарі приходять забрати його в повному захисному костюмі: окуляри, маска, рукавички та спецодяг. Для тих, у кого тільки що помер близька людина, це додатковий стрес.
Багато компаній ритуальних послуг самі знаходяться на карантині, їх контори закриті. Є побоювання, що у тих, хто поки працює, скоро закінчаться засоби захисту.
«У нас достатньо спецзасобів ще на тиждень, коли вони закінчаться, ми просто не зможемо працювати. І ми є найбільшою мережею ритуальних послуг в країні. Навіть не уявляю, як йдуть справи у інших», - говорить Черато.
В Італії в якості екстреного заходу щодо стримування коронавірусу похоронні служби заборонені. Для країни з глибокими католицькими традиціями—це безпрецедентний крок. Андреа ховає когось як мінімум раз в день, і жодна людина не приходить попрощатися через умови карантину.
«На похованні можуть бути присутніми тільки одна-дві людини. Якщо хтось і приходить, сил виголосити промову ні у кого немає, і процес проходить в повній тиші», - розповідає трунар.
По можливості він намагається уникати таких ситуацій. Андреа їде до церкви, відкриває багажник з труною і просить священника в прискореному порядку провести обряд благословення. Найчастіше весь обряд займає всього кілька секунд, тому що трунаря вже чекає наступна жертва коронавірусу.