Безсмертний Шевченко
На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах.
В Україні найбільше пам’ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, за нею йдуть Львівська (193), Тернопільська (165) та Черкаська (102) області.
За кордоном найбільше пам’ятників встановлено у Росії – 30 (10 пам'ятників та 20 меморіальних дошок), Казахстані – 16, США – 9 та Канаді – 9, а також у Білорусії (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3) та ін.
Перший пам’ятник Т. Шевченку було відкрито у 1881 році до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт Шевченко (Казахстан) під керівництвом І.О. Ускова, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні.
В Україні перший пам’ятник Шевченку (його погруддя) було встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 році.
Починаючи з 1911 року традиційне скульптурне зображення Т. Шевченка – в кожусі та шапці, у похилому віці. З 1990-х років Т. Шевченка почали зображувати у молодому віці.
Одним із кращих зразків монументальної Шевченкіани у світі та найкращим пам’ятником Т. Шевченку в Україні вважається пам’ятник, встановлений у Харкові в 1935 році. Автори пам’ятника – скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Він є одним із символів міста і водночас – яскравим зразком скульптури соцреалізму.
У плані монумент являє собою своєрідну архітектурну спіраль з 11-метровим тригранним пілоном з фігурою Тараса Шевченка всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістились 16 динамічних статуй — високохудожніх зразків радянської пропаганди, які за задумом автора проекту мали символізувати людей праці та їхню боротьбу за свої права проти пригноблювачів — від непокірних, бунтарських образів з творів Т. Г. Шевченка до учасників першої російської революції 1905—1907 років та Жовтневої революції 1917 року, а велично-мажорна група, що складається з робітника-шахтаря, колгоспника, червоноармійця та жінки-робфаківки, є уособленням тодішньої сучасності, тобто «вільної праці та молодості нової України».
Цікавим також є пам’ятник у Чернігові (1992, автор – Андрій Чепелик – Народний художник України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000). Шевченко тут – молодий та статний франт, яким він і був, навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв.
Серед закордонних пам’ятників найбільш цікавими і незвичайними є аргентинський (Буенос-Айрес, 1971) та італійський (Рим, 1973).
Пам'ятник українському письменникові та художнику Тарасові Шевченку в Буенос-Айресі відкритий у 1971 році. Подарований українською громадою в Аргентині за два роки до 75-ї річниці прибуття перших емігрантів з України на знак подяки за наданий притулок.
На постаменті пам'ятника з червоного граніту викарбувана історія його відкриття:
Цей пам'ятник Тарасові Шевченку, видатному українському поетові, невтомному поборнику свободи своєї Батьківщини і всіх пригноблених народів. Відкритий 5 грудня 1971 року. Він зведений у цьому місці згідно з національним законом № 17.380 як щедрий дарунок відповідно до Указу № 1042/68 місту Буенос-Айресу від українців, що проживають в Аргентині і у вільному світі, та їхніх дітей, що народилися тут, в переддень 75-річчя прибуття українських іммігрантів до гостинного дому Генерала Хосе де Сан-Мартіна. Пам'ятник присвячений благородній нації Аргентини. Українці висловлюють одностайну і глибоку подяку за дружній прийом, який вони отримали на цій землі. Від українців і їхніх нащадків, які знайшли тут не тільки мир, працю і добробут, але й дорогоцінні демократичні свободи, за які боровся героїчний Кобзар України.
27 квітня 1969 було закладено перший камінь пам'ятника на Площі Антоніо Паєса в парку Третього лютого (район Палермо), освячений священицтвом УГКЦ, серед яких, зокрема, був протопресвітер Борис Арійчук. Автор пам'ятника був визначений на конкурсі, який виграв канадський скульптор українського походження Леонід Молодожанин. Гранітний алегоричний рельєф виконав аргентинський скульптор Оріо даль Порто. Пам'ятник урочисто відкритий 5 грудня 1971 року.
Попри те, що власником пам'ятника є місто Буенос-Айрес, з 1982 року Фундація імені Тараса Шевченка взяла на себе всі витрати з утримання пам'ятника.
Перший пам’ятник Великому Кобзарю в Італії з’явився ще в 1973 році – зусиллями кардинала Йосипа Сліпого, глави УГКЦ. Тоді, Тараса Шевченка було зображено велично, у повний зріст, в ролі римського патриція, та встановлено перед греко-католицьким собором Святої Софії в Римі.
Сорок років після тої події (в 2013 р.), у видному та славному, але невелечкому місті Казерта (населення трохи більше 75 тисяч), проживаючі там українці – представники вже новітньої хвилі еміграції – консолідуються, як справжня громада: засновують асоціацію, відкривають школу «Золотоуст», а їх церковний прихід – отримує від Італії статус Української персональної парафії. Не пройшло й двох-трьох років цієї їх діяльності, як вони спромоглися увіковічити у своєму італійському місті генія Українського народу, яким є Тарас Шевченко.
19 березня 2017 р. у м.Казерта відбулося відкриття та освячення другого в Італії монумента Тарасу Григоровичу Шевченку. Пам'ятник було виготовлено українським скульптором В. Волковою за підтримки меценатів родин: Бурко, Дорош, Плахотний. Посвячення здійснили о.Петро Голіней та місцевий парох о.Ігор Данильчук.
У Харкові на фасаді 17-поверхового будинку на Садовому проїзді намалювали величезний портрет Тараса Шевченка. Загальна площа зображення склала понад 500 квадратних метрів, цей малюнок став найбільшим портретом Кобзаря.
Тарас Шевченко залишається найвищим авторитетом і в суспільстві, і за межами України. У світі діють його музеї в Росії: у С.-Петербурзі (Меморіальна майстерня в Академії мистецтв), в Орську, в Оренбурзі (Меморіальний музей-гауптвахта); у Казахстані – у Форті Шевченка, у Канаді (Торонто), заснований у 1952 році. Великий потенціал мають і НТШ в США, Канаді та в Європі, українознавчі центри при зарубіжних університетах, мистецькі колективи, як-от Капела бандуристів ім. Т. Шевченка у Детройті та ін.